Полікарбонат – один із найпопулярніших матеріалів для будівництва навісів, альтанок, козирків та терас. Його популярність пояснюється вдалим поєднанням легкості, гнучкості, високої світлопроникності та ударостійкості. На відміну від скла, він не розбивається на гострі уламки. На відміну від металу чи дерева, пропускає природне світло, створюючи комфортну затінену зону.
Щоб навіс прослужив довго й не втратив своїх властивостей, важливо правильно обрати тип полікарбонату, дотримуватися технології монтажу та враховувати особливості матеріалу.
Який полікарбонат обрати для навісу?
Для вуличних конструкцій використовують два основних типи полікарбонату: стільниковий та монолітний. Вибір залежить від призначення навісу та бажаних характеристик. Щоб полегшити прийняття рішення, варто розглянути їхні особливості.
Переваги стільникового полікарбонату:
- легка вага (мінімальне навантаження на каркас);
- низька теплопровідність (під навісом буде прохолодніше в спеку);
- розсіює сонячне світло, створюючи м'яку тінь;
- доступна ціна.
Переваги монолітного полікарбонату:
- висока ударостійкість (витримує град та механічні навантаження);
- абсолютна прозорість (як у скла);
- довговічність та стійкість до стирання;
- гнучкість, що дозволяє створювати аркові конструкції.
Для більшості дачних навісів та терас оптимальним вибором стають стільникові листи товщиною 8–10 мм. Для конструкцій, які зазнають високих снігових або вітрових навантажень – 16–20 мм.
Основні правила монтажу
Монтаж полікарбонату має свою специфіку. Недотримання простих правил може призвести до передчасного руйнування матеріалу, появи тріщин або протікань. Досвідчені будівельники радять звернути особливу увагу на наступні моменти.
При монтажі стільникових листів ребра жорсткості (канали) повинні розташовуватися вертикально або вздовж схилу даху. Це необхідно для вільного стікання конденсату всередині листа.
Полікарбонат має властивість розширюватися при нагріванні. Між листом та кріпильним елементом, а також між листами в стиках необхідно залишати невеликий зазор (3–5 мм на метр довжини).
Важливо не переплутати сторони: плівка з маркуванням має бути зовні (захищає від УФ-променів), а прозора плівка – всередині. Знімають плівку після завершення монтажу. Верхні торці стільникового полікарбонату обов'язково заклеюють суцільною алюмінієвою стрічкою. Нижні торці закривають перфорованою стрічкою для виходу конденсату, але не герметизують наглухо.
Дотримання цих простих правил дозволить уникнути більшості проблем під час експлуатації навісу. Якщо все зроблено правильно, конструкція прослужить не один рік без втрати зовнішнього вигляду.
Для надійної фіксації полікарбонату на металевому або дерев'яному каркасі використовують спеціальні елементи кріплення. Вибір методу залежить від типу конструкції та особистих уподобань, але існують перевірені варіанти.
- Термошайби – найкращий варіант для покрівлі. Вони щільно притискають лист, не передавлюючи його та захищають місце кріплення від пилу й вологи.
- Профілі (з'єднувальні, пристінні, коникові). Використовуються для стикування листів між собою та прилягання до стін. Вони забезпечують герметичність та акуратний вигляд.
- Саморізи з гумовою шайбою – бюджетний варіант для невеликих конструкцій, але потребує обережності, щоб не перетягнути кріплення.
Обираючи кріплення, варто надавати перевагу спеціалізованим виробам, які враховують особливості полікарбонату. Замовити все для облаштування навісу можна на сайті https://polik.co.ua/product-tag/polikarbonat-dlya-navisu/.